ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/9698/17
Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи — товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль строй ЛТД», Авітал Еран, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 про визнання протиправними дій та скасування рішення, —
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
— визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України з видачі сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації серія ІУ № 165133371049 від 03.12.2013 товариству з обмеженою відповідальністю «Гіпек» на об`єкт: «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок), нове будівництво»;
— скасувати сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації серія ІУ № 165133371049 від 03.12.2013, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України товариству з обмеженою відповідальністю «Гіпек» на об`єкт: «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок), нове будівництво».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2019 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2013 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала замовнику будівництва — ТОВ «ГІПЕК» сертифікат серії ІУ №165133371049, яким засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок)».
Вказаний сертифікат відповідності був виданий на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації Житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 від 20.11.2013.
Вважаючи дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України з видачі сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації серії ІУ № 165133371049 від 03.12.2013 та сам сертифікат протиправними, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» звернулось до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що внаслідок видачі спірного сертифіката замовнику — ТОВ «ГІПЕК», права та інтереси ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» не порушені і не обмежені, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що видача сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації серія ІУ №165133371049 від 03.12.2013 ТОВ «ГІПЕК» відбулася із порушенням встановленої процедури, оскільки у сертифікаті вказаний генеральний підрядник ТОВ «Будівельна компанія «КОНСОЛЬ СТРОЙ ЛТД», однак, за договором спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу за адресою: АДРЕСА_1 саме ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» є генеральним підрядником. При цьому, апелянт зазначає, що не підписував акт готовності до експлуатації від 20.11.2013 та не був з ним ознайомлений, а такий акт або не підписаний з боку генерального підрядника або має підпис неуповноваженої особи ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД».
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (тут і далі — в редакції, чинній на момент видання спірного сертифіката) визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація — затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки — документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль — сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до частин 2-4 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі — в редакції, чинній на момент видання спірного сертифіката) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований). Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків. Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Частина 7 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.
Аналогічні норми щодо видачі сертифіката містяться у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі — Порядок).
Так, відповідно до пункту 22 Порядку видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Пункт 23 Порядку визначає, що для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката (далі — заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.
Документи приймаються у дозвільному центрі за місцезнаходженням об`єкта та не пізніше наступного робочого дня передаються до Інспекції.
Згідно з пунктами 24, 25 Порядку інспекція може звернутись у разі потреби під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, до державних органів з метою отримання відповідних висновків.
Неподання таких висновків у встановлений Інспекцією строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
Інспекція приймає подані замовником заяву і акт готовності об`єкта до експлуатації та з метою визначення відповідності об`єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил проводить відповідну перевірку.
Проведення перевірки на об`єкті розпочинається не пізніше ніж на третій робочий день після реєстрації заяви і не може тривати більш як чотири робочих дні.
Інспекція під час проведення перевірки має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну і виконавчу документацію, визначені державними будівельними нормами, стандартами і правилами, інші документи, матеріали, відомості, довідки та пояснення з питань, що виникають, та залучати у разі потреби установи, організації, державні органи.
Як визначено у пункті 26 Порядку, інспекція приймає протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення про видачу сертифіката за формою згідно з додатком 4 або відмову в його видачі за формою згідно з додатком 5.
Пункт 27 Порядку передбачає, що підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об`єкта проектній документації та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката Інспекція надсилає замовнику протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення з обґрунтуванням причин відмови за формою згідно з додатком 5.
Таким чином, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів зобов`язаний видати замовнику сертифікат на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації за відсутності підстав для відмови у видачі сертифіката.
Як вже було зазначено вище, спірний сертифікат виданий на підставі акта готовності до експлуатації від 20.11.2013.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, вказаний акт готовності до експлуатації складений відповідно до форми, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 № 461, містить необхідні реквізити та підписаний представниками замовника — ТОВ «ГІПЕК», генерального проектувальника — ПІ «Київський Промбудпроект», генерального підрядника — ТОВ «Будівельна компанія «КОНСОЛЬ СТРОЙ ЛТД», а також від субпідрядника — ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД».
При цьому, доказів, які б свідчили про те, що акт готовності до експлуатації від 20.11.2013 не відповідає встановленим до нього вимогам та затвердженій формі, позивачем, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, не надано.
Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність на момент подання замовником заяви про видачу сертифіката підстав для відмови у його видачі, зокрема, щодо неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката та докази того, що у поданих замовником документах виявлені недостовірні відомості або докази невідповідності об`єкта проектній документації на будівництво або вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.
Доводи апелянта про те, що генеральним підрядником в акті має бути вказано ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» за договором спільної діяльності з будівництва не беруться колегією суддів до уваги, оскільки в повідомленні про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт, зареєстрованого ДАБІ України 12.09.2013 за № ІУ 120132560032, зазначено, що виконання робіт проводить ТОВ «Будівельна компанія «КОНСОЛЬ СТРОЙ ЛТД».
Доводи апелянта на те, що акт готовності до експлуатації від 20.11.2013 не підписаний ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД», а якщо і підписаний, то має підпис неуповноваженої особи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не підтверджуються будь-якими доказами та спростовуються змістом самого акта готовності до експлуатації від 20.11.2013.
Стосовно посилання апелянта на матеріали кримінального провадження, а саме на лист товариства з обмеженою відповідальністю «Елекон ЛТД» (код ЄДРПОУ 13734376) від 07.02.2017 № 10, лист товариства з обмеженою відповідальністю «Карент» (код ЄДРПОУ 19242444) від 08.02.2017 № 6; протокол допиту директора товариства з обмеженою відповідальністю «Елекон ЛТД» ОСОБА_49 від 15.03.2017; протокол допиту директора товариства з обмеженою відповідальністю «Карент» ОСОБА_50 від 14.03.2017, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту та листи, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання апелянта на відомості щодо ТОВ «Елекон ЛТД» та ТОВ «Карент», які отримані в межах кримінального провадження та протоколів допиту, як на підставу порушення відповідачем законодавства під час видачі сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації серія ІУ № 165133371049 від 03.12.2013, є необґрунтованими, оскільки вищезазначені документи не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставини із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.04.2020 у справі № 826/24764/15 та від 21.02.2020 у справі № 804/1599/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сертифікат серії ІУ №165133371049 від 03.12.2013, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок)», видано ДАБІ України на підставі та в межах повноважень, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Щодо наявності порушення прав та інтересів ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» внаслідок видачі спірного сертифіката замовнику — ТОВ «ГІПЕК», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов`язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов`язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Аналогічні правові норми містить нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно у відношенні до тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови дійсного факту порушення.
Під порушенням прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, які були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Обґрунтовуючи право на звернення до суду, позивач посилався на те, що 24.10.2001 між ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» та Українсько-хорватським підприємством «ГІПЕК» (наразі ТОВ «ГІПЕК») укладено договір спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу по АДРЕСА_1 за № 0991/241-252, згідно з підпунктом 4.3.8 якого позивач виконує функції інвестора та генпідрядника об`єкта, однак, у сертифікаті відповідності генеральним підрядником зазначено не позивача, а іншу особу — ТОВ «Будівельна компанія «КОНСОЛЬ СТРОЙ ЛТД».
На підтвердження позовних вимог позивач долучив до позовної заяви копію договору спільної діяльності по будівництву «Житлово-громадського комплексу АДРЕСА_1» від 24 жовтня 2001 року №0991/241-252 (а.с. 25-32 т. 1).
Водночас, колегія суддів зауважує, що згідно з повідомленням про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт, зареєстрованого ДАБІ України 12.09.2013 за № ІУ 120132560032, виконання робіт проводить ТОВ «Будівельна компанія «КОНСОЛЬ СТРОЙ ЛТД».
Наведене свідчить про зміну особи генерального підрядника з ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» на ТОВ «Будівельна компанія «КОНСОЛЬ СТРОЙ ЛТД».
При цьому, як вірно було зауважено судом першої інстанції, відповідно до норм статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» сертифікат видається замовнику. Однак, позивач у межах спірних правовідносин не є замовником будівництва, а у сертифікаті серії ІУ № 165133371049 від 03.12.2013, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок)» не міститься відомостей про ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД».
Таким чином, дії ДАБІ щодо видачі сертифіката серії ІУ №165133371049 від 03.12.2013 , яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок)» та власне сам сертифікат не стосуються ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД», не створюють та не припиняють прав чи обов`язків для вказаного товариства, а також не створюють будь-яких правових наслідків для нього.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок видачі спірного сертифіката замовнику — ТОВ «ГІПЕК», права та інтереси ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» не порушені і не обмежені.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» про визнання протиправними дій відповідача з видачі сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації серія ІУ №165133371049 від 03.12.2013 та скасування даного сертифіката є необґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.
При цьому, інші доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2019 — без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.